У день святий Різдва Христова
Бажаю щастя Вам земного,
Бажаю в душах відродити
уміння вірити й любити,
А Бог Вам щедрою рукою
за Вашу віру і терпіння
Своє надасть благословіння.
У листопаді-грудні проходили ІІ етап Всеукраїнських предметних олімпіад, Міжнародний конкурс з української мови ім. Яцика, Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді ім. Т.Г. Шевченка. Учні нашого закладу взяли в них активну участь і показали гарні результати.
Чудові, дотепні, веселі виступи школярів підняли настрій не тільки їм самим, а й їх батькам, бабусям, дідусям, бувшим випускникам, гостям, які завітали на наш концерт
До цієї дати у закладі була проведена тематична класна година для учнів 7-10 класів. Учні багато нового дізналися про волонтерський рух, його значення, а також послухали цікаві розповіді запрошених на зустріч волонтерів – Баєва Леоніда Олександровича та Полтавської Олени, які неодноразово побували у зоні АТО, надають суттєву допомогу прикордонникам, воїнам на передовій, населенню прифронтових територій
Вони змагалися у силі, витривалості, спритності, вправності, адже це саме ті якості, якими повинен володіти справжній воїн, захисник Вітчизни. Надихав на перемогу та високі результати прапор 20 ГоМПБ «Дніпро», який передали воїни з АТО для учнів нашого НВК. На змаганнях був присутній учасник АТО Кузьмицький Олександр.
Проводились тематичні класні години, конкурси, вікторини, інсценівки, перегляд мультфільмів та відеороликів, що розповідали про необхідність знання правил дорожнього руху. Вихованці дитячого садочка, а також учні 1-10 класів із задоволенням приймали участь у різних заходах
Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики.
Дорослі мерли, старики і діти —
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.
Вмирали сім’ї, вимирали села...
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела...
Мільйони більшовицький кат згубив.
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
Як голодом морили чесний люд.
Бо ж пам’ять у народу не забрати...
Й не знищити, не змити, наче бруд.
Вона передалась нам генетично,
Й живе у нас завжди з маленьких літ.
І
... Читати далі »
